Так соромно мені було прийти напитись (to S)
Так соромно мені було прийти напитись,
Коли ти сам переживав не кращі дні,
Ти вже пробач, геть не було куди подітись,
Було так страшно у сердечному вогні.

Ти – серед пущі кришталевий струмок,
Хоча я знаю, що нема і краплі чарівної,
Чарівно все ж збавляєш, Друже, від думок,
Вселивши спокій, полишаєш не сумною.

І знай, що ти такий, який з собою в самоті.
Коли на серці не пустіє світлом, добротою,
Ти повносило вистоїш всесвітній темноті,
Що пролягла глибоко між світом і тобою.

Так, для життя, цього, нажаль, скупенько,
Повсюди треба вміть нещадно бій вести.
Крокуй неспішно, обмірковуй помаленьку,
Бо ще так довго-довго по життю брести.

Навчися берегти себе, відпочивати гарно,
Коли життя шумить вкрай несамовито,
Якщо розірвешся на всіх - то буде марно,
І пусто стане на душі, і в серці все розбито.

30.07.2007