Скільки любові плескалося в твоїх долонях (to S)
Скільки любові плескалося в твоїх долонях,
Коли ти присів і з дороги підняв мотиля…
Немов руки бога добра тобі ніжили скроні,
Безмежно щасливого, що ти від біди затуляв.

З невловимим усміхом тепло тримав ту красу,
Сумно зламаним крилам шелестів про недолю.
Відніс у траву, збиваючи гордо ногами росу,
Щоб опустить те створіння в безпеку, на волю.

05.08.2007