В сльозах застиг відбиток всього світу
В сльозах застиг відбиток всього світу,
Такий смішний і дурнуватий,
Душею бачу осінь, а вклоняюсь літу,
І ти один за сльози винуватий

Коли пручалася оскаженіло і втікала…
Пожертвував, аби прогнати мої муки,
Але, сховавшись, я свої жахи плекала.
Один не гнав… Тримав міцніше руки.

А що тепер? Навчив мене остерігатись,
І заспокоєний брехнею - кинув,
Сьогодні я відважуся зі скель зірватись,
Примарою піду шукать, куди поринув.

13.08.2007